Невідповідність

Не помічали? Ні? Ніколи? А от в мене буває. Серйозно.

Ситуації не накладаються одна на одну. Те, що мало би відбутися одночасно з, відбувається окремо від.

Ось, наприклад, проста річ. Моя рукодільниця зв'язала собі шапку. Не шапка, а персик на голові. І чомусь той персик виявився завеликим. Фрукт передали в надійні руки (себто в мої), сподіваючись відшукати йому притулок. З моєї сторони піклування вже було готове надаватися, але де там! В’язанець виявився занадто великим, вже не персик, а гарбуз. І я собі згадала, що до цього у мене їх було декілька, але з огляду на те, що я їх постійно гублю, то це вже стара історія. Та ж це головний убір, а не якась каблучка! Як таке можна загубити?! Гей-гей, я в цьому плані майстер. Та і тепер це не дивина — дехто і масивніші речі сіє. Розум, скажімо, совість..

Так от, якщо я гублю, то хтось очевидно знаходить. А я не знаходжу нічого. Не сказав би — гармонія. Де те врегулювання несправедливості? Ситуації не накладаються.

Ось плентаюся вулицею, все тією ж. Проходжу повз двох панянок і малого. Поки йшла, дитя разів п'ять повторило: «Ма-а-м, подивись, — я на горбику, ма-а-м!». Мама не дивилась, мама слухала іншу «тьотю», а хлопчик все ще привертав увагу. Потім «ма-а-м» подивилася, я сподіваюся. Малий, скоріш за все, забуде цю історію з горбиком, мама цю історію не сприйме за історію, а  я сприйму. Бо чомусь мені так захотілось, щоб вона подивилася на той горбик, щоб почула те, що їй кажуть. Бачите, вона ніби подивилася, але пізніше, коли вже не просили. Схоже на сюрприз, але де там. От якби трішки швидше. Знову не накладаються ситуації: щось випереджає, щось повзе позаду. Повзе позаду.

Мала би ту шапку — підійшла би і сказала: «Хлопчику, я дивлюсь! Де той горбик?! Я слухаю тебе, чуєш?! Слухаю!». Хтось би зрадів, беззаперечно. Але нема шапки — нема врегулювання ситуацій, які не накладаються. Добре, що голова ще є.

Проте будьте пильними. Помітите, що на вас рухається щось персикове, — радійте, скоро і на вашій вулиці буде свято. Заодночасуємо все досхочу.