Два листи
Моя люба пташко, нині я зробився старим. Нині посрібло моє волосся. Нині голос хрипким став. А я пам'ятаю тебе й досі. Досі люблю. Як хлопча зелене, як дитина, яку щойно вицілували. Моя любов до тебе, як і колись, горить вогнем. Моя любов до тебе чиста. Чиста, як і мої сльози. Як і твоє серце.
Як і серденько твоє, що до мене байдужим було. І вчора, і нині, і завжди..
***
Мій світе ясний, нині я зробилася щирістю, нині я зробилася ласкою. Лист твій — то моя паперова ніжність. Слова твої — то медова музика, що цілує мені душу. Та чому ж ти тоді змовчав, га? Чому мовчав усі ці роки? Усі роки, що пестили життя колючим тереном розлуки, гірким полином самотності годували. І душа моя, моя душечка, така зболена, така зболена… учора зболена, серденько, нині зболена, серденько, завжди, леле, завжди..
Як і серденько твоє, що до мене байдужим було. І вчора, і нині, і завжди..
***
Мій світе ясний, нині я зробилася щирістю, нині я зробилася ласкою. Лист твій — то моя паперова ніжність. Слова твої — то медова музика, що цілує мені душу. Та чому ж ти тоді змовчав, га? Чому мовчав усі ці роки? Усі роки, що пестили життя колючим тереном розлуки, гірким полином самотності годували. І душа моя, моя душечка, така зболена, така зболена… учора зболена, серденько, нині зболена, серденько, завжди, леле, завжди..
0 коментарів