на його слова
снігом дибаю.
не збагнути їм
як кортить щось ділити на двох
вгору глипаю -
сонце витерли
це мій дім
на слова його.
я його зі струни витесала.
мідним звуком цей дім вихрестила
чорні клавіші служать за вікна
білі (в біса!) — білі за світло.
я в цей дім за його звичкою
зачиняю двері відчиненими.
цей туман і оцю мжичку
я приймаю — стають своїми.
я йому не зробилась ліками.
най цей дощ вже всі очі вимиє.
ці будинки не стануть новими, ні.
ми не станемо -
нас
викинуто.
мовчки випила
і давно не їм,
бо достоту як він була.
мовчки хлипаю
мовчки дихаю
це наш дім
на його слова.
не збагнути їм
як кортить щось ділити на двох
вгору глипаю -
сонце витерли
це мій дім
на слова його.
я його зі струни витесала.
мідним звуком цей дім вихрестила
чорні клавіші служать за вікна
білі (в біса!) — білі за світло.
я в цей дім за його звичкою
зачиняю двері відчиненими.
цей туман і оцю мжичку
я приймаю — стають своїми.
я йому не зробилась ліками.
най цей дощ вже всі очі вимиє.
ці будинки не стануть новими, ні.
ми не станемо -
нас
викинуто.
мовчки випила
і давно не їм,
бо достоту як він була.
мовчки хлипаю
мовчки дихаю
це наш дім
на його слова.
0 коментарів