на його слова

снігом дибаю.
не збагнути їм 
як кортить щось ділити на двох

вгору глипаю -
сонце витерли 

це мій дім
на слова його.

я його зі струни витесала.
мідним звуком цей дім вихрестила
чорні клавіші служать за вікна
білі (в біса!) — білі за світло.

я в цей дім за його звичкою
зачиняю двері відчиненими.
цей туман і оцю мжичку
я приймаю — стають своїми.

я йому не зробилась ліками.
най цей дощ вже всі очі вимиє.
ці будинки не стануть новими, ні.
ми не станемо -

нас 

викинуто.

мовчки випила 
і давно не їм,
бо достоту як він була.

мовчки хлипаю
мовчки дихаю

це наш дім
на його слова.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте